23 квітня у Всесвітній день книги і авторського права учням нашої школи було запропоновано сфотографуватись зі своєю улюбленою книгою і написати відгук про неї. Найкращі роботи у випускниці, учениці 11 А класу Виговської Даніели , а також учениць 9А класу Карачун Вікторії і Козачишиної Злати.
Книжки. Їхня кількість та різноманітність просто вражають…
Книгу можна порівняти з людиною. Вона унікальна, як і сама людина, її рядки є втіленням багатого світу уяви, під час розмови з нею дихаєш враженнями, насичуєшся почуттями. Як і людей, книжки ми зустрічаємо за зовнішністю. Початок нашого «спілкування» залежить від назви, гарної палітурки або ж рекомендації знайомих.
Буду чесною, за свої шістнадцять років я прочитала не так багато книжок, скільки могла б. А коли переді мною постало завдання написати твір про улюблену книгу, я усвідомила, що таких книг декілька. Кожна прочитана книга має Свій характер та несе Своє смислове навантаження – обрати найулюбленішу дуже складно. Незважаючи на це, існують книжки, які мають властивість перевертати світосприйняття, справляють на читачів «перманентне» враження. Про такі книжки я і розповім))
Це дві книги. «Убити пересмішника» Харпер Лі та «Тисяча сяючих сонць» Халед Хоссейні. Обидві, основані на реальних подіях, залишили глибокий слід у архівах моєї пам’яті. Порівнюючи та аналізуючи ці твори, я виявила, що вони мають дещо спільне. У кожному з них описується реальність, в якій висвітлюється жорстокість людського серця та приземленість людської думки. Такі люди, на жаль, складають більшість, яку можна назвати «системою». На противагу більшості постає меншість ; ті, хто продовжує зберігати в собі «людяність» – якості шляхетні та високі. Головні герої книжок належать до «дивергентів» суспільства. Вони намагаються іти проти системи, знаючи, що вірогідність досягнення успіху просто мізерна.
Герої цих книг живуть під час карколомних історичних подій. Ці твори спонукають до осмислення світової історії і людських цінностей.
Я не хочу втрачати свою людяність.
Козачишина Злата, 9-А
“Химерна пригода з доктором Джекілом та містером Гайдом”.
Прочитавши перший розділ, я вже змогла відірватися. Тут гармонійно поєднуються елементи детектива та фантастики. Головною думкою є протистояння добра та зла, які є в кожному з нас. За діями головного героя, нотаріуса Аттерсона, цікаво спостерігати. Він щиро хоче допомогти своєму другу, його дії спрямовані не на наживу, а на користь оточуючих його людей. А читаючи про сердечне каяття доктора Джекіла в кінці, задумуєшся про життя та його пріоритети.
Під час шкільного процесу часу вистачає тільки на прочитання заданої літератури. Та зараз є можливість саморозвиватися. Саме ця повість повернула мене у світ книги, тому є особливою. Це перша книга прочитана мною на карантині, але не остання.
Мені подобається серія книг «Коти-вояки». Здавалося б, звичайна книга для середнього шкільного віку… Чим же вона привернула до себе так багато моєї уваги?
А справа в тому, що Ерін Гантер, автор циклів книг «Коти-вояки», описуючи життя та стосунки головних героїв, тобто котів, піднімає теми жорстокості, неспрведливості, приниження та відданості, незламної волі, міцної дружби.
Усі книги серії «Коти-вояки» — це величезна алегорія. Розповідаючи начебто про котів, автор показує ті речі, на які варто звернути увагу людям. Ерін Гантер неначе намагається донести до читача, що людству необхідно боротися із проблемами та цінувати дружбу, кохання і всіх, хто нас оточує.
23.04.2020
Карачун Вікторія, учениця 9-а класу
